Відходи виробництва та місцеві матеріали
Відділом екології та земляного полотна проводяться випробування на визначення фізико-механічних характеристик відходів різних видів виробництв та місцевих матеріалів з метою заміни традиційних дорожньо-будівельних матеріалів. Виконується підбір оптимального складу сумішей кам’яних матеріалів для використання при улаштуванні всіх шарів дорожніх конструкцій - земляного полотна, основи, покриття.
Нижче наведено основні види відходів та сфери їх застосування.
Шлаки металургійні використовують як сировину для виробництва щебеневих та щебенево-піщаних матеріалів згідно з ДСТУ Б В.2.7-149.
Шлаки характеризуються такими основними показниками якості: активністю, стійкістю структури проти розпадів, вмістом домішок глини в грудках, наявністю домішок металу та сторонніх засмічувальних домішок, кількісно-якісним складом, величиною ефективної сумарної питомої активності природних радіонуклідів Асум.
Щебеневі та щебенево-піщані матеріали із шлаків металургійних застосовують залежно від виду шлаку за активністю.
Головним критерієм застосування матеріалів із шлаків металургійних є міцність.
Щебеневі та щебенево-піщані матеріали із шлаків металургійних можна використовувати:
- Без використання в’яжучих для щебеневих шарів дорожнього одягу (покриття, основи, додаткової основи) згідно ДСТУ Б В.2.7-30 у вигляді: щебеню для покриття на автомобільних дорогах V категорії, основи на автомобільних дорогах ІV та V категорій та сумішей піщаного типу влаштованих способом розклинювання, з слабоактивних та неактивних видів шлаків; сумішей згідно з призначенням шару дорожнього одягу;
- З використанням в’яжучих:
- у складі бітумомінеральних та вологих органо-мінеральних сумішей згідно з ДСТУ Б В.2.7-305 у вигляді: щебеню залежно від рекомендованих марок щебеню за міцністю (за дробильністю); сумішей щебенево-піщаного та піщаного типів згідно з призначенням шару дорожнього одягу;
- у вигляді щебеню у складі сумішей: асфальтобетонних згідно з ДСТУ Б В.2.7-119; асфальтобетонних щебенево-мастикових згідно з ДСТУ Б В.2.7-127; асфальтобетонних інших видів (у тому числі з застосуванням бітумних емульсій);
- з урахуванням вимог до процесів влаштування шарів дорожнього одягу згідно з ДСТУ-Н Б В.2.3-39 з використанням:
- неорганічних в’яжучих та матеріалів з неактивних та слабоактивних видів шлаків,
- сумішей з активних та високоактивних видів шлаків, що мають властивості в’яжучого;
- бітумних в’яжучих та щебеню з неактивних та слабоактивних видів шлаків (для чорного щебеню та щебеню, обробленого способом просочення бітумним в’яжучим).
Також щебеневі матеріали із шлаків металургійних використовують для влаштування шарів зносу покриття згідно з ДСТУ-Н Б В.2.3-38:
- У складі мінеральної частини сумішей з використанням бітумних в’яжучих згідно з 20.11.2 ДБН В.2.3-4;
- У вигляді щебеню відповідно до його фізико-технічних показників для влаштування поверхневої обробки на автомобільних дорогах ІІІ – ІV категорій згідно з 20.11.4 ДБН В.2.3-4.
Під час будівництва автомобільних доріг дозволяється використовувати золи-виносу сухого відбору.
Залежно від виду вугілля, що спалюється, золи-виносу поділяють на антрацитові, кам’яновугільні, буровугільні.
Залежно від фізико-технічних показників золи-виносу можна використовувати для виробництва цементобетонних сумішей для влаштування основи дорожнього одягу, а також для виробництва щебенево-піщаних та гравійно-піщаних сумішей, укріплених цементом.
Відповідно до 5.3.4.3 ДСТУ Б В.2.7-305 золи-виносу також можна використовувати для заміни мінерального порошку під час виробництва бітумомінеральних сумішей.
Залежно від групи матеріалу вибирається сфера застосування. Суміші золошлакові за вмістом в них золи-виносу поділяють на три групи:
- І група – вміст золи-виносу менше ніж 25 % за масою;
- ІІ група – вміст золи-виносу від 25 % за масою до 50 % за масою;
- ІІІ група - вміст золи-виносу понад 50 % за масою.
Відходи вугледобутку і вуглезбагачення являють собою суміш крупноуламкового незцементованого матеріалу різних порід, що утворюються при видобутку вугілля шахтним способом і його збагаченні.
Вуглевідходи підрозділяються на п’ять видів:
- шахтні породи щойно видобуті,
- відвальні шахтні породи,
- породи вуглезбагачення,
- відвальні відходи вуглезбагачення,
- відходи флотації.
Ці всі види вуглевідходів відрізняються за складом і властивостями, однак всі вони придатні для будівництва автомобільних доріг.
Головною особливістю вуглевідходів є наявність в їх складі поряд з міцними, водостійкими складовими, часток неводостійких, розм’якшених, які представлені слабкими видами аргілітових порід.
За ступенем природної термічної обробки відвальні породи можна розділити на:
- невипалені (негорілі) породи (фактично відсутні уламки горілої породи, низька механічна міцність. Це переважно свіжі відходи вугледобування та вуглезбагачення);
- слабковипалені породи (характеризуються значним вмістом уламків горілої породи);
- горілі породи (характеризуються відсутністю невипалених частинок, уламки породи мають забарвлення червоної гами кольорів).
Порівняно з шахтними відвальними породами, відходи вуглезбагачення характеризуються більш високим вмістом вугілля в породі, більш стабільним гранулометричним та речовинним складом.
Для будівництва транспортних споруд з вуглевідходів можна використовувати ДСТУ, розроблені в ДП "ДерждорНДІ":
- ДСТУ Б В.2.7-307:2015 «Вторинні продукти вугільної промисловості для будівництва автомобільних доріг. Класифікація»
- ДСТУ-Н Б В.2.3-31:2015 «Настанова щодо влаштування насипів транспортних споруд з вторинних продуктів вугільної промисловості».
У разі необхідності співпраці щодо застосування відходів виробництва звертатись до завідувача відділу – Харитонової Наталії Миколаївни, +38 044 206 98 98, e-mail: doreco@dorndi.org.ua
Суміжні матеріали
- Бітум та бітумні в’яжучі
- Асфальтобетон та бітумно-мінеральні суміші
- Ґрунти
- Розмічальні матеріали
- Геосинтетичні матеріали
- Відходи виробництва та місцеві матеріали
- Протиожеледні матеріали